Глава VII/ - Кодекс законів про працю України: Науково-практич-к 57 ний коментар. Харків: Консум, 2003. 832 с. Isbn 966-7920-40-2

Глава VII/

6.  Направлення працівників за кордон на навчання здійснюється за наказом (розпорядженням) керівника державного органу, представницького органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, у тому числі громадської, після затвердження завдання, в якому визначається мета, термін та умови перебування за кордоном і кошторис витрат, пов'язаних з направленням на навчання (додається запрошення з перекладом його тексту).

Направлення за кордон на навчання членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів державної виконавчої влади та їх заступників, працівників апарату Кабінету Міністрів України, начальників і заступників начальників управлінь та відділів міністерств і відомств, керівників і заступників керівників підприємств, установ та організацій здійснюється з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України № 682 «Про впорядкування службових відряджень керівників органів державної виконавчої влади» від 27 червня 1996 р.

7.  За умов надання Україні підтримки міжнародними та іноземними організаціями, а також іноземними громадянами (далі — донорами) порядок направлення працівників на підвищення кваліфікації регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 901 «Про затвердження Положення про порядок формування навчальних груп для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів за рахунок міжнародної технічної допомоги» від 10 листопада 1995 р. В ньому, зокрема, зазначається, що підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів проводяться на підставі договорів, що укладаються Агентством координації міжнародної технічної допомоги з донорами. В цих договорах передбачаються конкретні вимоги та умови підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів із числа державних службовців (за поданням державних органів, де вони працюють, і за погодженням з Головним управлінням державної служби), керівників та працівників державних підприємств, установ та організацій (за поданням органів, які здійснюють управління майном цих підприємств, установ та організацій), працівників недержавних підприємств, установ та організацій (за поданням цих підприємств, установ та організацій).

8.  Підвищення кваліфікації окремих категорій працівників здійснюється на підставі спеціальних нормативно-правових актів.

Гарантії і компенсації

427

Так, підвищення кваліфікації державних службовців регулюється Положенням про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 167 від 8 лютого 1997 р. За цим Положенням підвищення кваліфікації здійснюється за професійними програмами, спрямовується на фахове удосконалення та оновлення знань і умінь державних службовців, які займають посади відповідних категорій в органах, на які поширюється чинність Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 p., а також осіб, зарахованих до кадрового резерву, і здійснюється не рідше одного разу на п'ять років при зарахуванні до кадрового резерву, зайнятті посад вищої категорії, перед черговою атестацією державного службовця, а для фахівців, уперше прийнятих на державну службу, — протягом першого року їх роботи. Підставою для направлення на підвищення кваліфікації державного службовця з відривом від виробництва є державне замовлення органів, на які поширюється чинність Закону України «Про державну службу».

Терміни і форми підвищення кваліфікації визначаються органом, у якому працює державний службовець, в залежності від сфери його діяльності, при цьому термін підвищення кваліфікації з відривом від служби і збереженням заробітної плати не повинен перевищувати чотирьох тижнів, а за погодженням з Кабінетом Міністрів України, як виняток, — двох місяців. Проходження стажування, як одна із форм підвищення кваліфікації державних службовців, регулюється Положенням про порядок стажування у державних органах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 804 від 1 грудня 1994 р.

9. Відповідно до Положення про стажування викладачів вищих навчальних закладів на підприємствах, в організаціях, наукових установах та навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України № 132 від 11 травня 1993 p., направлення на стажування цих працівників здійснюється згідно з наказом ректора вищого навчального закладу. Термін стажування встановлюється від 1 до 10 місяців в залежності від складності індивідуального плану стажування та досвіду практичної роботи викладача. За направленими працівниками зберігається заробітна плата за основним місцем роботи, а також оплачується праця

428

Глава VIII

за виконання госпдоговірних науково-дослідних робіт у випадку, коли стажування відбувається за місцем основної роботи. Витрати на проїзд до місця стажування та у зворотньому напрямку, добові за час знаходження у дорозі відшкодовуються вищими навчальними закладами, де працюють викладачі. Умовою їх відрядження на стажування за кордон є наявність відповідних коштів та договорів.

Посади направлених на стажування викладачів можуть заміщувати інші особи без проходження конкурсу на умовах строкового трудового договору в межах чисельності працівників і фонду заробітної плати вищого навчального закладу.

10. Спеціальним законодавством передбачається також здійснення підвищення кваліфікації відповідних категорій працівників: Основами законодавства України про охорону здоров'я (ст. 77); законами України «Про ветеринарну медицину» в редакції 5 грудня 1996 p., статтею 7 якого встановлено проходження підвищення кваліфікації лікарів, фельдшерів, кандидатів, докторів ветеринарної медицини, що визначається як форма післядиплом-ного навчання; «Про захист рослин» від 14 жовтня 1998 р. (ст. 25), відповідними відомчими актами. У випадках відсутності особливостей регулювання цієї сфери відносин застосовуються загальні правила коментованої статті та визначені у вищеназваних постановах Кабінету Міністрів України щодо всіх категорій працівників.

Стаття 123. Гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу За час перебування в медичному закладі на обстеженні за працівниками, зобов'язаними проходити таке обстеження (статті 169, 191), зберігається середній заробіток за місцем роботи.

1. Згідно з Положенням про порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженими наказом Міністра охорони здоров'я № 45 від 31 березня 1994 р., на час проходження медогляду, обстеження в профпатологічних центрах, клініках, науково-дослідних і медичних інститутах (університетах) для уточнення діагнозу або визначення ролі виробничих факторів у розвитку захворювань за особами, що працюють (тобто тими, хто перебуває у трудових відносинах з конкретним підприємством,

Гарантії і компенсації

429

установою, організацією або змінює професію і місце роботи), зберігається місце роботи (посада) і середній заробіток.

2. Періодичні медичні огляди проводяться для осіб, котрі зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, відповідно до Переліку шкідливих речовин, несприятливих виробничих факторів і робіт, для виконання яких обов'язкові медичні огляди працівників для осіб віком до 21 року, а також відповідно до Переліку професій та видів діяльності, для яких є обов'язковим первинний і періодичний профілактичний наркологічний огляд, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1238 «Про обов'язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення» від 6 листопада 1997 p., наказу Міністра охорони здоров'я України № 339 від 28 листопада 1997 р. «Про вдосконалення системи профілактичних протиалкогольних та протинаркотичних заходів та обов'язкових профілактичних наркологічних оглядів».

Медичному огляду підлягають: працівники усіх професій віком до 21 року; працівники усіх професій, які працюють під впливом шкідливих речовин і несприятливих виробничих факторів; працівники усіх професій, які виконують підземні роботи; працівники усіх професій, які працюють на гідрометеорологічних станціях, спорудах зв'язку, що розташовані у віддалених і недостатньо обжитих районах, у важких клімато-географічних умовах; працівники усіх професій, які виконують роботи у віддалених, малонасе-лених, важкодоступних, заболочених і гірських районах країни; працівники, які виконують роботи на висоті; працівники, які обслуговують діючі електроустановки з напругою вище 1000 В; виконують роботи у державній лісовій охороні, по валці лісу, сплаву, транспортуванні і первинній обробці лісу; апаратники, які обслуговують посудини, що працюють під тиском; машиністи (кочегари); оператори котельної, робітники служби газнагляду; працівники, які виконують роботи, що пов'язані із застосуванням вибухових матеріалів, роботи у вибухо- і пожежнонебезпечних виробництвах народного господарства, роботи на механічному обладнанні, роботи, що пов'язані з рухом транспорту.

Враховуючи, що робітники однієї професії в залежності від особливостей умов і характеру праці потрапляють або не потрапляють під вплив різних небезпечних і шкідливих факторів ви-

430

Глава VIII

робничого середовища, вказаний Перелік професій уточнюється по кожному підприємству місцевими органами Держнаглядохо-ронпраці та санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

3.  Власник (уповноважений ним орган) разом із санітарно-епідеміологічною станцією, профспілковим комітетом визначає контингент осіб, які підлягають періодичним медичним оглядам, а також при прийнятті на роботу на підприємство або зміні професії і місця роботи. Роботодавець асигнує організацію медоглядів, видає наказ про проведення медоглядів в строки, погоджені з лікувально-профілактичними закладами, призначає відповідальних за організацію медогляду, направляє працівників на медогляд в лікувально-профілактичний заклад (видає працівникам направлення встановленої форми) і здійснює контроль за терміном його проходження.

4.  Крім того, працівник має право на позачерговий медичний огляд за його проханням. Санітарно-епідеміологічний заклад має право вимагати від власників і лікувально-профілактичних закладів проведення медичних оглядів осіб, а також позачергового медичного огляду у зв'язку із змінами умов праці та на прохання працівника, власника. У цих випадках за працівниками також зберігаються зазначені гарантії.

Стаття 124. Гарантії для донорів

За працівниками-донорами зберігається середній заробіток за дні обстеження в закладах охорони здоров'я і здавання крові для переливання.

Цим працівникам безпосередньо після кожного дня здавання крові для переливання надається день відпочинку з збереженням середнього заробітку. На бажання працівника цей день приєднується до щорічної відпустки.

1. Серед гарантій працівникам-донорам коментована стаття встановлює або передбачає збереження середнього заробітку за дні обстеження в закладах охорони здоров'я і здавання крові для переливання. Середній заробіток відповідно обчислюється згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 p., виходячи з виплат за останні два місяці. Виплата серед-

Гарантії і компенсації

431

нього заробітку у всіх випадках його збереження для працівника-донора здійснюється за рахунок коштів роботодавця.

2.  Крім того, в цей день працівник звільняється від виконання роботи на підприємстві, в установі, організації. Відповідне положення є в спеціальному нормативно-правовому акті, який передбачає відповідні гарантії для працівників-донорів, а саме у Законі України «Про донорство крові та її компонентів» від 23 червня 1995 р. Згідно зі ст. 9 цього Закону працівники підприємств, установ, організацій будь-яких форм власності звільняються від роботи в день здавання крові та (або) її компонентів, а також в день медичного обстеження.

3.  Частиною другою коментованої статті передбачено два варіанти надання дня відпочинку працівникам-донорам із збереженням середнього заробітку: 1) безпосередньо після дня здавання крові для переливання; 2) приєднання цього дня до щорічної відпустки (за бажанням працівника).

Закон «Про донорство крові та її компонентів» передбачає також можливість використання додаткового дня відпочинку й у інший час протягом року. Цим Законом також встановлено право працівників-донорів на додатковий день відпочинку й у разі, коли день здавання крові припадає на вихідні, святкові та неробочі дні. 'Якщо здавання крові здійснювалось у період щорічної відпустки, ця відпустка продовжується на відповідну кількість днів з урахуванням надання працівникові додаткового дня відпочинку за кожний день здавання крові. Необхідно зазначити, що в таких випадках цілком виправданим є застосування принципу допустимості розширення гарантій для працівників нормами спеціального законодавства у порівнянні із загальними законодавчими актами, одним з яких є Кодекс законів про працю України. Крім цього, іншими нормативно-правовими актами, рішеннями власників підприємств, установ, організацій або уповноваженими ними органами для таких працівників можуть встановлюватись й інші додаткові гарантії.

4.  У разі залучення працівника до роботи в день здавання крові для переливання Закон України «Про донорство крові та її компонентів» гарантує надання іншого дня відпочинку із збереженням середнього заробітку за його бажанням.

5.  За рахунок коштів закладу охорони здоров'я в день здавання крові та (або) її компонентів донор забезпечується безкоштов-

432

Глава VIII

ним сніданком та обідом. Якщо відсутня можливість забезпечити таким харчуванням, донору відшкодовується вартість відповідних наборів харчування за Нормами харчування і рекомендаціями щодо складання наборів продуктів донорам в день здавання крові та (або) її компонентів, затвердженими наказом Міністра охорони здоров'я № 101 від 27 квітня 1998 р. Вартість наборів продуктів для харчування донорів встановлюється органами виконавчої влади відповідного рівня.

6. Статтею 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» встановлені додаткові пільги працівникам, які систематично безоплатно здавали кров та (або) її компоненти для переливання. Для них, зокрема, передбачено виплату допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю у розмірі 100 % середньої заробітної плати незалежно від стажу цих працівників, їм надається право першочергового придбання путівок для санаторно-курортного лікування за місцем роботи та першочергового лікування в закладах охорони здоров'я, що перебувають в державній власності. Такі гарантії надаються протягом року після здавання крові у відповідній кількості.

Підставою для здійснення зазначених заходів із забезпечення гарантій працівникам-донорам є відповідні довідки, видані за місцем медичного обстеження чи здавання крові.

Стаття 125. Компенсація за зношування інструментів, належних працівникам Працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію).

Розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку, визначаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з працівником.

1. Зазначений у коментованій статті вид компенсаційних виплат забезпечується при використанні працівником своїх власних інструментів для потреб підприємства, установи, організації та за наявності ознак зношування (амортизації) цих інструментів. Вказані виплати за зношування інструментів працівника здійснюються власником (уповноваженим ним органом) і визначені у Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Мініс-

Гарантії і компенсації

433

терством статистики України № 323 від II грудня 1995 p., як компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструмента та особистого транспорту і віднесені до інших виплат, що не входять до складу фонду оплати праці.

2. Централізовано не встановлено порядок визначення ступеня зношуваності і розміру компенсаційних виплат. Тому домовленість між власником (уповноваженим ним органом) і працівником є основною підставою визначення суми відшкодування витрат працівника у цих випадках.

У окремих відомствах може встановлюватись порядок визначення і проведення виплат компенсацій у цих випадках для відповідних категорій працівників.

Стаття 126. Гарантії для працівників — авторів винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій

За працівниками — авторами винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій зберігається середній заробіток при звільненні від основної роботи для участі у впровадженні винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропозиції на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При впровадженні винаходу, корисної моделі, промислового зразка або раціоналізаторської пропозиції на іншому підприємстві, в установі, організації за працівниками зберігається посада за місцем постійної роботи, а робота по впровадженню винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропозиції оплачується за погодженням сторін у розмірі не нижче середнього заробітку за місцем постійної роботи.

(Стаття 126 із змінами, внесеними згідно з Указом IIВР №4617-10 від 24.01.83; Законом № 75/95-ВР від 28.02.95)

І. Відносини, що випливають із права на інтелектуальну власність, регулюються в Україні широким колом нормативно-правових актів. Законами України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в редакції 1 червня 2000 р. та «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 p., Указом Президента України «Про тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій»

434

Глава VIII

№ 479/92 від 18 вересня 1992 p. встановлено механізм захисту прав на інтелектуальну власність, передбачено заходи щодо дотримання цивільно-правових інтересів авторів стосовно зазначених об'єктів, порядок користування відповідними правами щодо службового винаходу (корисної моделі тощо) роботодавцем та працівником—автором. Згідно з термінологією Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» службовий винахід (корисна модель) — це винахід (корисна модель), створений працівником.

Зокрема, п. З ст. 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» зазначено обов'язок роботодавця у чотирьохмісячний термін від дати одержання від винахідника письмового повідомлення про створений ним винахід (корисну модель) укласти з винахідником договір щодо розміру та умови виплати йому винагороди і (або) іншої вигоди. Статтею 28 цього Закону передбачено також права власника патенту передавати право власності на підставі окремого договору, укладати ліцензійні договори. Аналогічні положення передбачені в Законі України «Про охорону прав на промислові зразки». В зазначених угодах цивільно-правового характеру, а також у трудовому договорі за домовленістю сторін можуть визначатись відповідні правові гарантії для автора.

2. Коментованою статтею передбачається ряд гарантій безпосередньо для працівників — авторів винаходів, корисних моделей, промислових зразків або раціоналізаторських пропозицій, які беруть участь у їх впровадженні. В залежності від обставин впровадження винаходів, корисних моделей, промислових зразків або раціоналізаторських пропозицій встановлюється відповідний механізм забезпечення трудових прав автора. Якщо автор бере участь у впровадженні зазначених об'єктів інтелектуальної власності за місцем основної роботи (на умовах трудового договору), він може повністю або частково бути звільненим від основної виробничої функції. У цьому випадку за ним зберігається право на отримання виплати у розмірі середньомісячного заробітку, який обчислюється згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 р. за останні два календарні місяці. З коментованої статті випливає також право автора на збереження у цьому випадку його місця роботи (посади), а та-

Гарантії і компенсації

435

кож всі передбачені трудовим законодавством, локальними актами та трудовим договором права — на щорічну відпустку, збереження трудового стажу тощо.

3.  Працівник може брати участь у впровадженні винаходів, корисних моделей, промислових зразків або раціоналізаторських пропозицій за місцем основної роботи у неробочий час. У цих випадках сторони визначають умови виконання такої роботи за взаємною домовленістю.

У випадку, коли для впровадження винаходів, корисних моделей, промислових зразків або раціоналізаторських пропозицій автор виїжджає до іншого населеного пункту, в залежності від строку, на який працівник виїжджає, йому можуть встановлюватися гарантії і компенсації, передбачені законодавством про службові відрядження або переїзд на роботу в іншу місцевість.

Якщо при цьому власник (або уповноважений ним орган) як сторона трудового договору не змінюється, то всі виплати, інші гарантії подаються працівнику за постійним місцем роботи.

4.  Частина друга коментованої статті встановлює також гарантії для працівника за умови впровадження винаходів, корисних моделей, промислових зразків або раціоналізаторських пропозицій, автором яких він є, на іншому підприємстві, в установі, організації. У цих випадках за працівником зберігається місце основної роботи (посада). Оплата роботи із проведення впровадження здійснюється у розмірі не нижчому середньомісячного заробітку, який встановлюється за погодженням сторін за місцем впровадження винаходів, корисних моделей, промислових зразків або раціоналізаторських пропозицій за укладеною між ними угодою (строковим трудовим договором або цивільно-правовою угодою).

Якщо ж така робота виконується працівником за основним місцем роботи у неробочий час, умови її здійснення встановлюються за домовленістю сторін.

5.  Збереження попередніх розцінок при впровадженні винаходів, корисних моделей, промислових зразків чи раціоналізаторських пропозицій для працівників, які їх створили, передбачено ст. 91 Кодексу законів про працю України.

6.  З автором винаходів, корисних моделей, промислових зразків або раціоналізаторських пропозицій, який не перебуває у

436


8158404858683372.html
8158556561747723.html
8158713839513614.html
8158856221566383.html
8158973651772257.html